Узагальнення практики застосування Добровеличківським районним судом Кіровоградської області положень глави 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також положень Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» за період 2013 року
Одним із напрямків розвитку правової системи України є посилення захисту прав і свобод особи в сфері розгляду справ про адміністративні правопорушення. На цьому шляху послідовно удосконалюються форми і методи діяльності органів, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення та їх розгляд, утверджуються демократичні стандарти, набуває визначеності судова практика та формується соціальний досвід.
Стаття 3 Конституції України закріпила принцип, що людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає за свою діяльність перед людиною. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Однакові вимоги до складання протоколів, забезпечення процедури розгляду судових справ є своєрідною гарантією забезпечення прав або охоронюваних законом інтересів громадян.
1. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) з урахуванням змін, внесених до КУпАП та Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (далі - Закону №3206) Законом України №227 – VІІ від 8 квітня 2013 року. Дотримання вимог ст.8 КУпАП щодо чинності закону про відповідальність за адміністративні правопорушення.
Узагальнення засвідчило, що Добровеличківським районним судом Кіровоградської області в цілому забезпечується правильне вирішення справ про адміністративні корупційні правопорушення (глава 13-А КУпАП з урахуванням внесених змін та Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»). Вимоги ст.8 КУпАП щодо чинності закону про відповідальність за адміністративні правопорушення постійно враховуються під час прийняття судом постанов за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Необхідно зазначити, що протягом 2013 року у провадженні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області перебувало на розгляді 11 справ про вчинення адміністративних корупційних правопорушень, з них: 4 справи, за клопотанням прокуратури району, повернуто для долучення інформаційної картки про результати розгляду справи про адміністративне корупційне правопорушення; 7 справ розглянуто з винесенням постанови про накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафу відносно депутатів Добровеличківської районної ради Кіровоградської області за неподання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Разом з тим, усі справи 2. Проблемні питання визначення складу адміністративних правопорушень, передбачених у статтях 172-4, 172-5, 172-6, 172-7, 172-8, 172-9 КУпАП (особливо суб’єктів адміністративних корупційних правопорушень).
Враховуючи, що у 2013 році Добровеличківським районним судом Кіровоградської області розглядалась категорія справ про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачена відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП, а тому зазначаємо наступні проблемні питання визначення складу адміністративних правопорушень.
Слід зазначити, що з часу дії Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» і до сьогодні законодавчо не врегульований порядок подання та зберігання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру депутатами місцевих рад, за місцем основної роботи.
У справі №3/387/20/13 про адміністративне правопорушення вчинене Особою 6, якаявляючись депутатом Добровеличківської районної ради Кіровоградської області шостого скликання, тобто відповідно до п.п. “б”п.1 ч.1 ст.4 Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” будучи суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, в порушення вимог ч.1 ст. 12 Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” в період до 01.04.2012 та станом на 19.12.2012 не подала за місцем роботи ( служби ) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік за формою ( 3206а-17 ). Притягнена в судовому засіданні не заперечувала факту неподання декларації. Стверджувала, що допустила правопорушення в зв’язку з недосконалим знанням діючого законодавства, оскільки декларація нею була заповнена і знаходилась в особовій справі по місцю її роботи в школі. Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вина Особи 6 у неподанні декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України “Про засади запобігання та протидії корупції” доведена повністю. Її дії судом кваліфікувалися за ч.1 ст.172-6 КУпАП. Суд вважав доцільним накласти на Особу 6 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 170 ( сто сімдесят ) гривень.
Однак, з огляду на матеріали судової справи Особа 6 як депутат Добровеличківської районної ради Кіровоградської області, не працює у ній на постійній основі. Основним місцем її роботи є навчальний заклад, а саме: Тишківська середня загальноосвітня школа І- ІІІ ступенів, де вона займає посаду директора школи. У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16 «Про затвердження порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента» про таких осіб не згадується. Листи-роз'яснення Міністерства юстиції України з цього приводу мають рекомендаційний характер. Все це породжує різного роду сумніви, в тому числі, і в цій справі при вирішенні питання про доведеність чи недоведеність вини Особи 6 у скоєнні нею цього корупційного діяння. Проте, всі ці сумніви, виходячи із презумпції невинуватості, мали б бути враховані на її користь.
3. Проблемні питання застосування положень Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» під час розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення може бути розпочате лише за наявності відповідних приводів і підстав. При цьому в КУпАП вони не визначені. Аналіз положень чинного законодавства та практики його застосування засвідчує, що законними приводами для порушення адміністративного провадження можуть бути: заяви і повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості, громадян; повідомлення, опубліковані у пресі; безпосереднє виявлення уповноваженим суб’єктом ознак корупційного правопорушення. Так, наприклад, згідно з частиною сьомою ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі – Закон) посадові та службові особи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про його вчинення зобов’язані негайно письмово повідомити спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.
У свою чергу, підставою для порушення провадження є наявність достатніх даних, що вказують на вчинення особою адміністративного правопорушення. Механізм протидії корупції передбачає функціонування спеціально уповноважених суб’єктів у цій сфері, які згідно з частиною п’ятою ст. 5 Закону безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень. До них віднесено органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. Поряд з цим перелік суб’єктів, посадові особи яких уповноважені на складання протоколів про адміністративні корупційні правопорушення, визначено у ст. 255 КУпАП. Однак у силу безсистемного внесення змін до законодавства правом складати протокол про адміністративне корупційне правопорушення досі наділені органи, що на сьогодні вже не належать до системи спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції (органи доходів і зборів, органи управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України). Тому ст. 255 КУпАП слід привести у відповідність із частиною п’ятою ст. 5 Закону. Зменшення кількості спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції відповідає четвертій рекомендації Стамбульського плану дій з боротьби проти корупції, що закликає Україну сконцентрувати правоохоронні повноваження у сфері боротьби проти корупції, які наразі фрагментовані.
Слід зауважити, що законодавством також не передбачено, протягом якого строку після виявлення корупційного правопорушення уповноважений суб’єкт повинен скласти відповідний протокол. Враховуючи вимоги частини третьої ст. 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення (три місяці з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення), такий протокол, на нашу думку, має бути складений невідкладно після встановлення достатніх даних, що вказують на вчинення особою адміністративного корупційного правопорушення. Адже невиправдане зволікання чи навмисне затягування при складанні протоколу може призвести до ухилення правопорушника від відповідальності або неможливості накладення адміністративного стягнення у зв’язку із закінченням передбачених законом строків (п. 7 ст. 247 КУпАП).
Якщо під час вирішення питання про складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення особа звільниться за власним бажанням з посади, пов’язаної із виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування, вона не може бути звільнена у зв’язку з притягненням до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення. Своєчасне
складання відповідного протоколу про адміністративне корупційне правопорушення дозволяє запобігти наведеній ситуації, оскільки згідно з частиною четвертою ст. 257 КУпАП особа, яка склала протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду надсилає прокурору, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, де працює особа, яка притягається до відповідальності, повідомлення про складання протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми закону, яку порушено. На підставі такого повідомлення особу, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, може бути відсторонено від виконання службових повноважень до закінчення розгляду справи судом. Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне корупційне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Цей строк зупиняється судом у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Однак законодавець не визначив, чи зупиняється при цьому також і строк накладення адміністративного стягнення. Вказане має важливе практичне значення, оскільки удавана хвороба, вихід у відпустку та інші обставини можуть використовуватись правопорушником з метою затягування розгляду адміністративної справи аж до закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Частиною 2 статті 268 КУпАП встановлена обов’язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтями 172-4 – 172-9 КУпАП. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу. Випадків приводу особи для розгляду вказаної категорії справ за 2013 рік, у Добровеличківькому районному суді, не було, як і випадків коли справи розглядались за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Актуальним питанням удосконалення механізму адміністративного провадження у справах про корупційні правопорушення є порядок збирання уповноваженими суб’єктами відповідних доказів, оскільки чинним КУпАП він практично не врегульований. У ст. 251 КУпАП визначено джерела доказів, до яких належать протокол про адміністративне корупційне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи. У зв’язку з цим у КУпАП необхідно передбачити порядок призначення експертизи, порядок визнання певних предметів речовими доказами, критерії визначення належності, допустимості та достатності доказів у справі. У ст. 3 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що принципом діяльності із запобігання і протидії корупції визначено пріоритетність запобіжних заходів. Окрім того, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є виявлення причин та умов, що сприяють їх вчиненню, запобігання правопорушенням. З цією метою ст. 282 КУпАП надає право судді, який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного корупційного правопорушення, внести у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи суддя має бути повідомлений протягом місяця. Водночас у чинному законодавстві не передбачено відповідальність за невжиття заходів, необхідних для реалізації внесеної судом пропозиції, що істотно знижує ефективність запобіжної діяльності суду при розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення.
Для забезпечення гарантій реального виконання пропозиції суду в справі про адміністративне корупційне правопорушення необхідно доповнити частиною сьомою ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». У ній слід закріпити обов’язок відповідних суб’єктів вжити вказані у пропозиції суду заходи для усунення причин та умов корупційного правопорушення протягом одного місяця. Невиконання чи несвоєчасне виконання вказаного обов’язку трактуватиметься як невжиття заходів щодо протидії корупції, відповідальність за яке передбачено у ст. 172-9 КУпАП.
Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що всі стадії провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення, починаючи від складання протоколу і закінчуючи виконанням постанови про накладання адміністративного стягнення, характеризуються наявністю проблемних аспектів, вирішення яких потребує внесення відповідних змін до чинного законодавства.
4. Дотримання визначених ч.3 ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення.
Строки накладення адміністративних стягнень, у тому числі за адміністративні правопорушення, встановлені ст. 38 КУпАП, якою передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, для обчислення строків накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного корупційного правопорушення слід чітко встановити як час вчинення правопорушення, так і час його виявлення. Частиною 4 ст.38 КУпАП встановлено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Проаналізувавши судові справи про адміністративні корупційні правопорушення, необхідно зазначити, що судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області дотримуються положень ст. 38 КУпАП. Справ, закритих у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, протягом 2013 року не було.
Висновки
При проведені узагальнення встановлено, що судді в цілому вірно застосовують матеріальні і процесуальні норми під час розгляду справ зазначеної категорії, хоча через малу кількість таких справ ще не напрацьована практика застосування антикорупційних норм.
З метою недопущення помилок та застосування неоднакової судової практики, є необхідність у її вивченні, шляхом ознайомлення з правовими позиціями інших судів, особливо апеляційного суду Кіровоградської області, Вищого спеціалізованого суду України та Верховного Суду України.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області І. П. Майстер
_03_03.png)
