Судова практика: Водосховища комплексного призначення не можуть бути об’єктами оренди

Постановою Верховного Суду від 22.06.2022 залишено без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі № 902/777/21, якою скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 16.12.2021.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходив із такого.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів  (частина 1 статті 58 ЗК, стаття 4 Водного кодексу України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини 1, 2 статті 79 ЗК).

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об'єкт – це водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

У статті 51 Водного кодексу України, якою урегульовано питання користування водними об'єктами на умовах оренди, передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (частина 1); не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (частина 2); водні об’єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об’єктом поширюється на такий водний об’єкт (частина 3); водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (частина 4); надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина 5); водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом (частина 6); умови використання водних об’єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом (частина 12).

Отже, фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об’єкта всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов’язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, оскільки зазначене водосховище є комплексним та в силу положень частини 1 статті 51 Водного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у відповідних редакціях) не може бути об'єктом оренди.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №902/777/21 можна ознайомитися за тут.